-
Здобич
М’ясо ще на камені. Велика туша — давно такого не було. Жир шипить і крапає у вогонь, спалахує. Вона відриває шматок руками — гарячий, волокнистий — і жує повільно, і солоний сік розтікається по язику, і ковтає, і тягнеться ще. На зап’ясті засохла кров — не її. Вона не помічає. Живіт вже повний. Вона їсть… Читати→
-
Десятий сеанс
Вона малювала доки не поклала пензель і не зробила те, що вона давно вирішила, а він навіть не сподівався. Для неї — жест. Для нього — перший раз. Читати→
-
Дивись на мене
Сім років поруч. Він знав це тіло як водій знає свій маршрут — кожен поворот, навіть у темноті. А потім вона сказала «дивися» — і він побачив її вперше. Читати→
-
Чужий глечик
Марокко. Спека. Слуга, якому не можна дивитись в очі жінкам. Жінка, яка не має права хотіти. Еротична історія про те, що відбувається, коли тіло більше не питає дозволу. Читати→
-
Знизу вгору
Він мав порядок. Розклад. Дружину, яка засинала о дев’ятій, повернувшись до стіни. І бажання, яке не мало куди подітися — бо шляхетна жінка такого не робить. А потім була Тереза. Служниця, яка облизувала палець із киселем, сиділа на горщику пані без сорому і дивилась знизу вгору так, як на нього не дивився ніхто. Читати→
-
Немиті руки
Він приходить до неї, бо не може торкнутися дружини. Вона приходить до неї, бо не може торкнутися чоловіка. А Марта стоїть між ними з немитими руками — і знає правду, яку вони обоє вдають, що не помічають. Читати→
-
Чому еротична проза — це література
Так, ось текст у тому ж дусі — іронічному, з перцем, з присмаком гіркоти й самоіронії, з довгими реченнями, що дихають, як шовк кімоно, і короткими ударами, як ляпас васабі. Серія «Полуничні есеї з дрібкою перцю». Чому еротична проза — це література, а ваш останній начерк у нотатках — ні Еротична проза — це не… Читати→