Іноді Серафіна приходила уві сні — молода, з усмішкою, яку Аурелія вже не могла пригадати вдень. Прокидалася з рукою на порожній подушці.

Перший темний місяць. Аурелія рахувала дні. Знала, що це гріх. Але коли закривала очі — бачила обличчя Серафіни. І не могла молитися щиро.

Скрипторій пахнув чорнилом і пилом. Дві черниці відкривають старий хронікон — і знаходять на полях чужі слова. Хтось писав тут сто років тому. Про щось особисте.

Я стара. Три роки, як її нема. Але псалтир знаю напам’ять — не очима, пальцями. Історія кохання двох черниць, захована на полях монастирської хроніки.