Виноград, тріснутий у пальцях. Сандал на шкірі. Молоко, що проступило саме собою. У циклі «У тілі бога» — еротичні історії з різних міфологічних світів, де тіло є місцем зустрічі з богом. Менада на узліссі після того, як процесія пройшла далі. Гопі, що йде на флейту крізь нічну Вриндавану. Жінка над водою у купальську ніч. Кожна традиція говорить про священне власною мовою тіла — і цикл збирає ці мови, не зводячи їх до однієї.

Це проза про тілесну правду ритуалу — таку, якою її знали старі культури, поки еротику не звели до приватної справи між двома. Бог рідко говорить, але завжди залишає слід — на сосках, у запахах, у важкості стегон уранці. А той, хто його зустрів, упізнає в цьому щось, що належало йому з самого початку.