Пані Зваба

Тільки дрібниці. Нічого більше. Його серце завмирає — де продовження? Він благає. Вона починає про свою руку в темряві… й обриває. Чи зрозумів Філіп, хто насправді тримає владу? Читати→

Вона говорить повільно. Він дихає швидше. За ґратами — шурхіт тканини, здавлений видих. Вона чує все. Веде до межі словом. Чи може священик зберегти гідність, коли тіло не слухається? Читати→

Беатриче дивилась на його руки під час служби. Довгі пальці на Євангелії. Тієї ночі — сон про чужу долоню під сорочкою. Вона впізнала. Чи розуміє Філіп, що стає частиною її снів? Читати→

Спогад про іншу жінку. Пара, тепло, мокра шкіра. Дотик на мить на що збуджує сон. Чи дійсна покута, яка озвучена тремтячим голосом? Читати→

Місячне світло, ніша, прозора сорочка. Беатриче стояла в тіні й дивилась… Слово за словом глибше. Важко утриматися від спокуси Читати→

Кілька довгих секунд прохолоди на шкірі, про яке пам’ятає тіло. Чи розуміє абат небезпеку спогадів про приємну прохолоду? Читати→

Провінційний монастир кармеліток, XVIII століття. Молодий падре Філіп приймає сповіді. Сестра Беатриче говорить про тіло — про те, що воно пам’ятає. Кожна сповідь — крок глибше в небезпечну гру. Він слухає. Вона веде. Читати→