-
Липкий слід
Кухня, тиша, три глечики варення. «Щоб знати справжній смак», — каже Агнеса. І опускає палець у банку. Історія про бажання, що живе не в словах, а в липкому сліді, який неможливо відіпрати. Читати→
-
Кьяра та Лючія: Pigiatura*
Те, що відбувалось, — просте, побутове, і водночас ні. Вони обидві знали, що ні. Бо якби це було просто — вони б розмовляли. Читати→
-
Тіло знає / Il Corpo Sa
«Тіло знає», — сказала жінка. Бенедетта не вірила. Але тіло знало — вигнутись назустріч, дихати ротом, коли замало повітря, не витирати руку. Вранці — порожня келія. На подушці — запах, якому немає назви. Читати→
-
Приховані маргіналії: Частина третя
Іноді Серафіна приходила уві сні — молода, з усмішкою, яку Аурелія вже не могла пригадати вдень. Прокидалася з рукою на порожній подушці. Читати→
-
Приховані маргіналії: Частина друга
Перший темний місяць. Аурелія рахувала дні. Знала, що це гріх. Але коли закривала очі — бачила обличчя Серафіни. І не могла молитися щиро. Читати→
-
Приховані маргіналії: Частина перша
Скрипторій пахнув чорнилом і пилом. Дві черниці відкривають старий хронікон — і знаходять на полях чужі слова. Хтось писав тут сто років тому. Про щось особисте. Читати→
-
Приховані маргіналії: Пролог
Я стара. Три роки, як її нема. Але псалтир знаю напам’ять — не очима, пальцями. Історія кохання двох черниць, захована на полях монастирської хроніки. Читати→
-
Кьяра та Лючія: Vendemmia*
Монастир Санта Ґрата. Спека, виноградник, молоді черниці. Еротичний етюд про те, що залишається на пальцях і сниться вночі. Читати→