Сніг

Час читання: 2 хв.

Скрипторій у січні протоплювали один раз на день, після ранкової меси. До вечора тепло сходило в стіни. Софі сиділа над «Сповіддю» вже годину і двічі переходила до жаровні погріти пальці, щоб тримати книгу.

Марі-Мадлен зайшла, не знімаючи накидки. У руках тримала іншу книгу — Касіодора, для якоїсь своєї справи.

— Ще тут.

— Ще.

Марі-Мадлен сіла за сусідній стіл, не за свій. Поклала Касіодора. Не відкрила.

— На чому застрягла.

— На святому Августині застрягла.

— Не оригінально.

Софі засміялась.

— Сестро, я серйозно. Подивіться сюди.

Марі-Мадлен встала, обійшла стіл. Софі пальцем притримала рядок. Кінець книги десятої.

— Що тут.

— У нашому домашньому виданні французькою тут сказано, що його уві сні мучать «образи цих речей». Я звірила. У латинському «образів» нема.

— А що є.

— Factum. Діяння.

Марі-Мадлен подивилась у книгу. Прочитала рядок очима. Прочитала ще раз.

— Так.

— Сестро Женев’єво.

— Що.

— Образ — це уява. Діяння — це те, що сталось. Це ж різні речі?

— Так, наскільки я ще пам’ятаю уроки латини.

— То чого перекладач написав «образи».

Марі-Мадлен мовчала.

— Бо «образи» — це уява. З нею бореться святий. Factum — це інше. Factum уже сталось.

Марі-Мадлен прочитала рядок очима. Прочитала ще раз. Дочитала до кінця періоду.

— Вночі його тіло насолоджується і він прокидається з мокрими плямами на простирадлах.

— Так.

— І пише про це. Прямо. У «Сповіді».

— Так.

Марі-Мадлен помовчала.

— А цікаво, що саме йому снилось.

Софі підняла очі.

— Сестро Женев’єво.

— Що.

— Це від багатьох речей залежить.

— Від яких.

— Цікаво, наприклад, коли більше плям. Коли сняться селянки чи коли черниці.

Марі-Мадлен подивилась на неї. Софі дивилась у відповідь.

— Це у нього треба питати, сестро Бернардо.

— Так уже не спитаєш.

Марі-Мадлен не усміхнулась. Підійшла до жаровні. Постояла спиною.

— У трапезній цей розділ не читають.

— Я помітила.

— Я думала, мені здавалось.

— Не здавалось, сестро.

Марі-Мадлен повернулась.

— Чесно написав. А перекладачам не сподобалось.

— От власне.

— Святий мав перемогти, а він програв.

— І написав про це.

Марі-Мадлен опустилась на стільчик біля жаровні. Підставила долоні. Дивилась у вугілля.

— А я вам ще одне скажу, сестро Бернардо.

— Скажіть.

— Це він про чоловіче тіло пише. А про жіноче в каноні нема ні рядка. Жінка уві сні не насолоджується. Жінка не грішить тілом, бо канонічно її тіло на це не здатне.

Софі мовчала.

— Чоловікам дали хоча б поразку. А нам? Не дали навіть тіла. З іншого боку, ми не можемо програти.

Марі-Мадлен сказала це у вугілля, не повертаючись.

Через хвилину встала, узяла Касіодора, якого не відкривала. На півдорозі до дверей зупинилась.

— І книгу заберіть з собою. Тут її на ранок знайдуть.

— Заберу. Сестро Женев’єво.

— Що.

— Виявляється, я не насолоджуюсь уві сні.

— Згідно з каноном — так.

— Шкода.

— Спіть з молитвою.

— Гаразд, може тоді нічне діяння нарешті станеться?

Марі-Мадлен на півсекунди затрималась.

— Добраніч, сестро Бернардо.

Марі-Мадлен вийшла. Двері скрипторію зачинились важко — там були дві стулки, нижня терлась об поріг.

Софі сиділа ще довго. Том лежав відкритий на тому ж місці.

Соломія Зваба

Відгукнулось? Варте було прочитання?

👍 👎