Скрипторій у січні протоплювали один раз на день, після ранкової меси. До вечора тепло сходило в стіни. Софі сиділа над «Сповіддю» вже годину і двічі переходила до жаровні погріти пальці, щоб тримати книгу.
Марі-Мадлен зайшла, не знімаючи накидки. У руках тримала іншу книгу — Касіодора, для якоїсь своєї справи.
— Ще тут.
— Ще.
Марі-Мадлен сіла за сусідній стіл, не за свій. Поклала Касіодора. Не відкрила.
— На чому застрягла.
— На святому Августині застрягла.
— Не оригінально.
Софі засміялась.
— Сестро, я серйозно. Подивіться сюди.
Марі-Мадлен встала, обійшла стіл. Софі пальцем притримала рядок. Кінець книги десятої.
— Що тут.
— У нашому домашньому виданні французькою тут сказано, що його уві сні мучать «образи цих речей». Я звірила. У латинському «образів» нема.
— А що є.
— Factum. Діяння.
Марі-Мадлен подивилась у книгу. Прочитала рядок очима. Прочитала ще раз.
— Так.
— Сестро Женев’єво.
— Що.
— Образ — це уява. Діяння — це те, що сталось. Це ж різні речі?
— Так, наскільки я ще пам’ятаю уроки латини.
— То чого перекладач написав «образи».
Марі-Мадлен мовчала.
— Бо «образи» — це уява. З нею бореться святий. Factum — це інше. Factum уже сталось.
Марі-Мадлен прочитала рядок очима. Прочитала ще раз. Дочитала до кінця періоду.
— Вночі його тіло насолоджується і він прокидається з мокрими плямами на простирадлах.
— Так.
— І пише про це. Прямо. У «Сповіді».
— Так.
Марі-Мадлен помовчала.
— А цікаво, що саме йому снилось.
Софі підняла очі.
— Сестро Женев’єво.
— Що.
— Це від багатьох речей залежить.
— Від яких.
— Цікаво, наприклад, коли більше плям. Коли сняться селянки чи коли черниці.
Марі-Мадлен подивилась на неї. Софі дивилась у відповідь.
— Це у нього треба питати, сестро Бернардо.
— Так уже не спитаєш.
Марі-Мадлен не усміхнулась. Підійшла до жаровні. Постояла спиною.
— У трапезній цей розділ не читають.
— Я помітила.
— Я думала, мені здавалось.
— Не здавалось, сестро.
Марі-Мадлен повернулась.
— Чесно написав. А перекладачам не сподобалось.
— От власне.
— Святий мав перемогти, а він програв.
— І написав про це.
Марі-Мадлен опустилась на стільчик біля жаровні. Підставила долоні. Дивилась у вугілля.
— А я вам ще одне скажу, сестро Бернардо.
— Скажіть.
— Це він про чоловіче тіло пише. А про жіноче в каноні нема ні рядка. Жінка уві сні не насолоджується. Жінка не грішить тілом, бо канонічно її тіло на це не здатне.
Софі мовчала.
— Чоловікам дали хоча б поразку. А нам? Не дали навіть тіла. З іншого боку, ми не можемо програти.
Марі-Мадлен сказала це у вугілля, не повертаючись.
Через хвилину встала, узяла Касіодора, якого не відкривала. На півдорозі до дверей зупинилась.
— І книгу заберіть з собою. Тут її на ранок знайдуть.
— Заберу. Сестро Женев’єво.
— Що.
— Виявляється, я не насолоджуюсь уві сні.
— Згідно з каноном — так.
— Шкода.
— Спіть з молитвою.
— Гаразд, може тоді нічне діяння нарешті станеться?
Марі-Мадлен на півсекунди затрималась.
— Добраніч, сестро Бернардо.
Марі-Мадлен вийшла. Двері скрипторію зачинились важко — там були дві стулки, нижня терлась об поріг.
Софі сиділа ще довго. Том лежав відкритий на тому ж місці.
Із серії: На берегах габіту
Також у жанрі «Відлуння пристрастей»
Повітря ще пахне боєм — піт, кров, страх чужий і свій, розрита земля під ногами. Вона дихає важко, рот відкритий.…
У бенедиктинських монастирях Франції XVIII століття було багато речей, які офіційна історія не записувала. Посилки з дому з подвійним дном,…
Я стара. Руки тремтять, коли розгортаю псалтир. Пальці не слухаються — суглоби болять, шкіра тонка, ніби пергамент, що розсипається від…
Вода в мисці охолола — Агата помітила це раніше, ніж Марта опустилась на коліна. Треба було сказати. Не сказала. Марта…
Софі знайшла її мізинець на другому вірші. Псалом ішов рівно, голоси старших сестер тримали тон. Новіціатка ліворуч боялась збитись і…
«Як лілея посеред тернини…» Філіп сидів у сповідальні раніше, ніж зазвичай. Він знав цей звук ще до того, як відчинились…