Жінка повернулася до двору вночі. Платан стояв під місяцем, кора сріблилася, шорстка й тепла від денного сонця, що ще не встигло вивітритися.
Вона провела пальцями по стовбуру — сухі плями, тріщини, подряпини. Десь тут хтось кінчив, залишив білий слід. Десь поцілував кору, притиснувся спиною. Десь обпісявся від розпачу чи полегшення. Сліди чужих тіл, чужих рідин, чужих моментів.
Вона не підходила раніше. Тільки дивилася з вікна — як приходили, як торкалися дерева, як залишали частину себе на корі. Їй хотілося того самого. Не підглядати — бути.
Стала на коліна. М’яка трава під колінами, прохолодна. Вигнула спину, притулилася сідницями до стовбура. Кора впиралася в шкіру крізь тонку тканину спідниці — гостро, приємно.
Підняла спідницю до талії. Відсунула трусики вбік — біла бавовна, тепла від тіла. Розсунула ноги ширше, знайшла зручне положення.
Розслабила м’язи.
Сеча полилася по корі — тепла, майже гаряча, сильним струменем. Звук — шиплячий, рівний, довгий. Кора темніла під нею, вбирала рідину. Пляма розливалася вниз, до коріння, вбиралася в землю.
Жінка дихала рівно, відчувала полегшення внизу живота. Відчувала, як її тепло переходить у дерево, як вона залишає слід.
Струмінь слабшав. Остання крапля стекла по внутрішній стороні стегна.
Вона встала. Поправила трусики, опустила спідницю. Витерла долоні об тканину.
Поглянула на мокрий слід на корі — темний, широкий, ще блискучий у місячному світлі. Не як у тих, хто був до неї — не від пристрасті, не від розпачу. Але свій.
Торкнулася кори долонею — вологою, теплою від її тіла. Притримала мить.
Пішла.
Платан стояв. На корі — нова пляма. До ранку підсохне, зіллється з іншими слідами.
Але зараз вона є. Темна. Свіжа. Її.
Тепер тут були всі. І вона теж.
Із тихою впевненістю заглядаючи за паркан дозволеного,
ваша Соломія Зваба
Наступна історія тут за тиждень-другий. Дам знати на t.me/s_zvaba
Відгукнулось? Варте було прочитання?
Читати мене — безкоштовно. Віддячити — за бажанням.
Хтось лишає на філіжанку доппіо, а хтось — на келих чилійського. Але спершу — на ЗСУ.
Нещодавно пригостили:
Віка · Юрій Саульян · Галина · Сергій · Олег
Також у жанрі «Хтиві історії»
Губи торкнулись її шиї під вухом. Слідом по шкірі пройшлась щетина. Маска на очах уже була ні до чого: світла…
Бюстгальтер Олена зняла, не розстібаючи блузки. Розстебнула застібку на спині крізь тканину, вивільнила бретельки через рукави і витягла його знизу,…
Рудий вибіг першим — як завжди — але за ним іще один пес, чорний, незнайомий. Вона побачила двох чоловіків на…
Жінка зайшла в Ковелі, з однією сумкою. Показала квиток на екрані телефона. — Тринадцяте. Нижня. Постіль Галя принесла після Рожища.…
Вона побачила його здалеку — йшов по стежці з Рудим попереду. Рудий впізнав Марту раніше, ніж вона — вибіг назустріч,…
Пес кинувся з кущів — чужий, без господаря — і її собака зупинилась і стала чекати: хвіст рівно, терпляче. —…